Історія запозичення латинських слів у російській. Латинські запозичення. Більшість латинських слів стали проникати в давньоруську, а потім у російську мову, коли латинь була вже мертвою мовою

медичний термін запозичений латинська

У Росії латинь набула поширення з реформами Петра I. Спочатку нею користувалися виключно вчені, дипломати і юристи, але поступово латинь русифікувалася і ставала зрозумілою ширшим верствам суспільства, а багато латинських слів міцно увійшли в російську мову і прижилися: література, архітектура, мода, нотаріус, адвокат та багато інших слів уже давно не сприймаються як чужорідні.

У сучасному суспільстві латинь вкрай потрібна вже не лише лікарям, а й підприємцям, юристам, адвокатам та представникам інших професій. Persona non grata, status quo, terra incognita – ось тільки мізерна частина тих латинських виразів та крилатих фраз, які ми зустрічаємо практично щодня. Більше того, без мінімальних знань у латинській мові, без розуміння загальновідомих латинських висловів, прислів'їв та крилатих фраз вже неможливо уявити сучасну інтелігентну людину.

Споконвічно російська медична лексика сягає своїм корінням у загальноіндоєвропейську мову-основу і загальнослов'янську мову-основу, на базі якого в VII--VIII ст. виникла давньоруська мова. Писемність з'явилася на Русі у X в. у вигляді старослов'янської (церковнослов'янської) мови.

Ймовірно, що початковими хранителями медичних знань у древніх слов'янських племен, як і в багатьох інших народів, були жерці-волхви. Загальнослов'янське слово Лікар, що має спільний корінь зі словами «бурчати», «говорити», спочатку означало чаклун, чародій, ворожець, віщун, який лікує чарами, змовами та наговорами. З глибини століть дійшли до нас засвідчені в давньоруських рукописних пам'ятниках слова, що належать до загальнослов'янського пласту: стегно (зменшувальне «стегно, берцо»; звідси «гомілкова кістка»), більмо, бік, брову, волосся, воспа (віспа), голова, горло , груди, грижа, губа, зуб, обличчя, лоб, сеча, ніс, ніготь, плід, нирка, рак, рука, селезінка, серце, тем'я, вухо та ін.

Можна вважати давньоруськими слова, спільні для церковнослов'янської та давньоруської мов, а також слова, що належали до одного з них, але стійко увійшли до російської літературної мови, наприклад: вагітна, безпліддя, близнюки, хвороба, біль, хворий, гній, гомілка, гортань, спрага, шлунок, жовч, зачаття, здоров'я, зір, кишка, шкіра, кістка, ліки, лікувальний, лікування, лікувати, мозок, мозоль, м'яз, ніздря, нюх, дотик, набряк, отруєння, пах, печінка, плева, плече, підошва, поперек, пуп, пика, рот, судома, тіло, щелепа, череп, шия, виразка та ін. російське слово«ви» належало до шиї, а церковнослов'янські слова «перс» і «черево» означали відповідно «палець руки» та «живот»).

Багато давньоруські найменування хвороб та його ознак давно вийшли з вживання, і ідентифікація їх із сучасними термінами вдається з великими труднощами. До таких найменувань відносяться, наприклад, вдушу (астма), златниця (жовтуха), камчюг (артрит), кривава утроба (дизентерія), падуча недуга (епілепсія), прищ горющ (сибірка), прокаження (лепра, вовчак та деякі інші поразки шкіри), зуд (коростка), трясця (малярія).

Деякі з давньоруських слів, що вживаються в сучасному медичному словнику, змінили своє значення. Так, наприклад, слово «мозоль» у давнину позначало збільшені лімфатичні вузли або виразку, слово «сустав» - частина тіла або орган, а також суглоб у сучасному сенсі, слово «заліза» могло позначати пухлину («залізою мерлі» люди»). Давньоруське слово "живот" мало кілька значень: життя, майно, тварина. Слово «око», що означало спочатку «кулька (блискучий)», лише у XVI-XVII ст. придбало сучасне значенняпоряд із синонімом - загальнослов'янським словом «око» і остаточно витіснило останнє лише у XVIII ст. У літературних пам'ятниках XVI ст. вперше з'являється слово "спина" як синонім стародавнього слова "хребет", у пам'ятниках XVII ст. - Слово "легкі" замість стародавньої назви "плющі", вперше зустрічається слово "кашель".

Багато оригінальних російських найменувань, що існували в мові давньоруської емпіричної медицини і зафіксованих у всякого роду «Лікарнях», «Травниках» і «Вертоградах», не втрималося в мові наукової медицини і поступилося своїм місцем іншим найменуванням, найчастіше греко-латинського походження.

Грецизми анатомо-фізіологічного змісту зустрічаються спорадично вже у ранніх пам'ятниках давньоруської писемності. Проникненню грецизмів після прийняття Руссю християнства (X в.) сприяли як безпосередні контакти з Візантією та її культурою, і зростання кількості перекладних церковнослов'янських творів. Останні часто являли собою компіляції уривків із творів Аристотеля, Гіппократа, Галена та візантійських лікарів.

Латинська лексика спочатку також запозичувалась через греко-візантійське посередництво, хоча у вкрай мізерному обсязі. Активно вона стала проникати в XV-XVI ст. завдяки польській мові. У XVII ст. у зв'язку з прогресом освіти в Україні латинізми стали запозичуватися безпосередньо з творів латинською мовою. Чи не найперше з таких творів - "Епітоме" Везалія, що є авторським коротким вилученням з твору "Про будову людського тіла", було переведено в 1657-1658 рр. видатним російським просвітителем Єпіфанієм Славінецьким. Припускають, що переклад мав бути підручником з анатомії для учнів школи російських лікарів, нібито відкритої в 1654-1655 рр. при Аптекарському наказі. Хоча переклад Є. Славинецького втрачено, можна вважати на підставі іншої його праці «Повного греко-слов'яно-латинського лексикону», що він створив певні передумови для освоєння термінології західноєвропейської медицини тієї епохи. Є. Славинецький застосовував лише два способи перекладу термінів - використання споконвічних російських еквівалентів і калькування [наприклад, термін polyphagia (від грец. poly- багато і phagein є) він передав словом "багатоїдіння"] і майже не застосовував запозичень.

Значний крок в осмисленні та освоєнні російськими греко-латинською лексикою, у тому числі медичного змісту, зробив чудовий лексикограф початку XVIII ст. Ф.П. Полікарпів. Його «Лексикон тримовний, або промов словенських, елліно-грецьких і латинських скарб» (1704), що складається з 19712 статей, містить значну кількість назв хвороб та лікарських трав грецькою, латинською та російською мовами. Велика кількість синонімів, що їм наводяться, свідчить про широке коло використаних літературних медичних джерел. Кожна стаття починається з російського найменування, яке найчастіше є або російський еквівалент ( кам'яна хвороба, віспа, бешиха, килим або очник та ін), або описове позначення; рідше застосовуються запозичення - і латинізми (аплексія, дизентерія, професор та ін.).

Після перших випусків греко-латинської академії, в 1658 р. у Москві, класицизм стали запозичуватися безпосередньо з творів античних авторів і в значно ширших масштабах, ніж раніше. Особлива увага приділялася навчанню наукової анатомічної та хірургічної термінології латинською мовою у Першій шпитальній школі, заснованій у 1707 р. за вказівкою Петра I та керованої Н. Бідлоо.

У Петровську епоху і після неї, протягом усього XVIII ст., в російську літературну мову, що активно формується, вливаються сотні наукових латинізмів як безпосередньо з латинських творів, так і через західноєвропейські мови. На початку XVIII ст. набули широкого поширення такі слова: медик, медикамент, медицина, мікстура, пігулка, провізор, рецепт, сангва (лат. sanguis кров), урина (лат. urina сеча), фебра (лат. febris лихоманка). У XVIII в. у літературі з'являються слова абсцес, ампула, ампутація, ангіна, вена, консиліум, конституція, контузія, м'яз, нерв, окуліст, пацієнт, прозектор, пульс, респірація (дихання), ретина, рецидив, секція, скальпель, скорбут (цинга), темперамент, фібра (жила), фістула та ін.

Величезний внесок в обґрунтування принципів та розробку російської наукової термінології зробив М.В. Ломоносов (1711-1765). Блискучий знавець класичних мов, він неодноразово підкреслював їх важливе значення для потреб освіти і прогресу термінології у Росії. М.В. Ломоносов брав участь у розгляді першого анатомічного атласу, перекладеного з німецької А.П. Протасовим (1724-1796), що заклали основи наукової анатомічної термінології російською мовою.

Російським лікарям-перекладачам XVIII ст. належить досягнення створення російської наукової медичної термінології. Це був справді подвиг вченості та патріотизму. Російським перекладачам доводилося долати значні труднощі під час передачі засобами рідної мови найменувань абстрактних понять, вироблених західноєвропейськими мовами, включаючи освоєні останніми класицизми та неокласицизми.

Особливо гостро недоліки термінології відчувалися російськими лікарями-педагогами. Викладання медичних дисциплін російською було можливе лише за умови розробки вітчизняної термінології. Тому багато видатних російських лікарів ставали одночасно перекладачами та філологами. У тому числі, передусім, слід згадати головного лікаря Санкт-Петербурзького адміралтейського госпіталю М.І. Шеїна (1712-1762), який створив найранішу в російській літературі зведення російських анатомічних термінів.

Перекладачам легше вдавалося справлятися із назвами хвороб та симптомів, т.к. їм часто були еквівалентні позначення, що існували у мові народної медицини. Важче було з науковою анатомією, оскільки багато анатомічні освіти, наприклад pleura, pancreas, tro-chanter, взагалі мали російських найменувань. У подібних випадках нерідко створювали описові складові терміни замість латинського (або латинізованого грецького) слова. Так, М.І. Шеїн створив для слова diaphragma російський еквівалент «грудобрюшна перешкода». Поряд із цим перекладачі вдавалися до калькування. А.П. Протасов ввів найменування Ключиця, що є калькою з латинського слова clavicula (від clavis ключ).

У процесі формування вітчизняної термінології не було майже жодного іншомовного терміна, для якого не пропонувалося б різними авторами кілька еквівалентів російською мовою. Не всі вони витримали випробування часом і замінили термінами греко-латинського походження, зокрема неологізмами.

Перші словники медичних термінів латинською, російською та французькою мовами були складені першим російським професором «повивального мистецтва» Н.М. Амбодиком-Максимовичем (1744-1812). У 1783 р. побачив світ його «Анатомо-фізіологічний словник», що містить близько 4000 найменувань, причому росіяни були вилучені, за словами автора, «з різних друкованих, церковних і цивільних, також нових, старих і рукописних книг», а також представляли «власноручне» його творчість. У наступному випуску - "Медико-патологіко-хірургічному словнику" (1785) - були зібрані "найменування хвороб та їх симптомів, що перебувають у людському тілі, а також пристосувань, операцій, перев'язок, що застосовуються в хірургії для виконання певних маніпуляцій".

Російська медична лексика була представлена ​​в першому академічному словнику російської мови - "Словник Академії Російської" (1789-1794) - більш ніж 600 словами. Були включені народні загальновживані російські найменування, і навіть запозичені наукові терміни греко-латинського походження. Слова супроводжувалися дуже повними, ретельно сформульованими визначеннями. Медичну частину словника становили провідні російські вчені лікарі А.П. Протасов та Н.Я. Озерцьківський (1750-1827). У цьому словнику, зокрема, було вперше зафіксовано термін запалення, створений Шейним в 1761 р. як калька з латинського слова inflammatio (від inflammo запалювати, запалювати, запалювати).

Великий внесок у створення російської анатомічної термінології зробив основоположник російської анатомічної школи П.А. Загорський (1764-1846), який написав перший вітчизняний підручник анатомії (1802), куди ввів російські еквіваленти низки латинських термінів. Розвитком вітчизняної анатомічної термінології багато займався Є.О. Мухін (1766-1850), який також створив курс анатомії російською мовою.

Якісно новим етапом у лексикографічній обробці, уточненні та систематизації швидко зростаючої російської медичної термінології вважатимуться «Лікарський словник», складений 1835 р. А.Н. Нікітіним - засновником і першим секретарем Товариства російських лікарів Петербурга. То справді був перший у Росії медичний словник, у якому тлумачилися терміни. Медична громадськість у першій половині ХІХ ст. високо оцінила працю Нікітіна «за глибоке знання російської мови та широке знайомство з російською лікарською літературою», що дозволило «уявити без нововведень номенклатуру в повному зборі і в такому вигляді, щоб вона могла служити зразком російської лікарської термінології».

Протягом усього ХІХ ст. Російська медична лексика продовжувала активно поповнюватися термінами, що мали міжнародне поширення, переважну масу яких становили класицизми і неокласицизми, наприклад Аборт, альвеола (Альвеола легкого), Амбулаторія, Бацила, Вакцина, галюцинація (Галлюцин Каверна, Карбункул, Лімфа, Перкусія, Пульпа, Рефлекс, Ексудат та ін, що збереглися до наших днів.

У той самий час серед російських лікарів були крайні пуристи, заперечували проти запозичень і неологізмів, відстоювали споконвічно російську загальновживану лексику, що вони наділяли спеціальним медичним значенням. Такий погляд дотримувався, зокрема, В.І. Даль (1801-1872) - лікар за професією, творець «Тлумачного словника живої мови». Проте жодна із запропонованих ним замін не втрималася у мові вітчизняної медицини.

Більшість російських лікарів відстоювало терміни, усталені у професійному слововжитку, незалежно від цього, чи є вони інтернаціоналізмами греко-латинського походження чи його російськими еквівалентами. Вони усвідомлювали також важливість збереження латинських термінів technici, тобто. еталонних, міжнародних як за значенням, а й у формі, по латинської транскрипції найменувань. У 1892-1893 роках. вийшов у світ у перекладі з німецької мови «Енциклопедичний медичний словник» А. Віларе. У передмові до російської редакції словника говорилося, що «за останні десятиліття російська медична термінологія значно розвинулася і зміцнилася між практичними лікарями, проте вона не перебуває ще на такій висоті, щоб виключала вживання латинських назв». У ньому відстоювалася перевага загальноприйнятих на той час латинських термінів типу auto?digestio, abrachia, acromegalia, epilepsia, і висловлювалося заперечення проти відповідних російських найменувань «самоперетравлення», «безручність», «гігантський зріст», «падуча» та ін. Цікаво, що Подальша доля зазначених термінів виявилася різною: у мові закріпилося самоперетравлення, а не autodigestio, а інші терміни збереглися у формі запозичення, без супроводу російськими еквівалентами (Абрахія, Акромегалія, Епілепсія).

Сучасну російську медичну термінологію виходячи з мовного походження, форм писемності, виконуваної на національному чи міжнародному рівнях функції, можна розділити такі основні групи:

• 1) споконвічно російські найменування;
• 2) запозичені класицизми, різного ступеняасимільовані, пристосовані до звукової та морфологічної системи російської літературної мови; переважна більшість їх фактично виконує функцію та ітернаціоналізмів, тобто. термінів, що отримали міжмовне поширення хоча б у трьох мовах з різних мовних груп (наприклад, латинською, французькою, англійською, німецькою, російською та ін.);
• 3) споконвічні західноєвропейські, фактично виконують функцію інтернаціоналізмів;
• 4) латинські plazo technici.

У другій половині XX ст. Медична лексика продовжує збагачуватися інтернаціоналізмами. У сучасної російської медичної термінології інтернаціоналізми та його російські еквіваленти (зокрема. кальки іншомовного терміна) виступають як синонімів. При цьому в одних випадках переважно використовується російський еквівалент, наприклад Вшивість замість педикульоз (Педикулез), Почесуха замість Пруріго, Окостеніння замість Осіфікація, Понос замість Діарея, Карліковість замість Нанізм, Ущемлення замість Інкарцерація, Виворіт століття замість Ектропіон. В інших випадках віддають перевагу інтернаціоналізмам, наприклад Пункція, а не Прокол, Малігнізація, а не Озлокачествлення, Фавус, а не Парша, Пальпація, а не Обмацування, Енуклеація, а не Вилущення, Гінекофобія, а не Женоненависництво. У багатьох з наведених випадків краще застосування запозиченого слова пояснюється тим, що його російський еквівалент вживається і в загальнолітературній мові в ширшому чи іншому значенні. Іноді російський еквівалент відступає перед інтернаціоналізмом, оскільки від останнього легше утворити похідні слова, наприклад, Плацента (плацентарний) - Дитяче місце. Нерідко такі синоніми є практично рівноправними, наприклад: Кровотеча, Крововилив та Геморагія (геморагічний), Близорукість та Міопія (міопічний), підшлункова Заліза та pancreas (панкреатичний), Переливання крові та Гемотрансфузія (гемотрансфузійний).

Безліч термінів греко-латинського походження, у тому числі неокласицизмів, проникає в російську термінологію за допомогою західноєвропейських мов. Нерідко вони змогли завоювати фактичний статус інтернаціоналізмів, з'явившись майже одночасно у двох або кількох мовах, і часто важко чи неможливо з'ясувати, якою саме західноєвропейською мовою з'явився вперше той чи інший термін, відзначений печаткою класичного чи неокласичного походження. Багато термінів, з'явившись спочатку в англійському, французькому чи німецькому мовному оформленні, піддаються одночасної чи наступної формальної латинізації; втім, цей процес може розвиватися і у зворотному напрямку: від латинізованого за формою терміна – до його національно-адаптованого аналога.

Іноді явним вказівкою те що, що класицизм чи неокласицизм був запозичений за допомогою західноєвропейських мов, служать не характерні для класичних мов фонетичні особливості. Так, наявність у деяких словах звуку [ш], який був відсутній у класичних мовах, свідчить у тому, що слово було запозичене з німецької (Ішіас, неокласицизми Шизофренія, шизотімія та інших.). Під впливом фонетичної системи французької мови виник термін Сенестопатія (франц. cйnestopathie), що походить від грецьких слів koinos (загальний), aisthзsis (відчуття, почуття) та pathos (страждання, хвороба).

Під впливом західноєвропейських мов у деяких латинізованих словах грецького походженняз'явився відсутній у грецькій мові звук [ц], наприклад: Ціста (лат. cysta, від грец. kystis), ціаноз (лат. cyanosis, від грец. kyanфsis).

На штучний (неокласицистський) характер низки термінів вказують компоненти різних мов, що входять до їх складу, головним чином грецької та латинської; наприклад: Ваготомія (лат. анат. nervus vagus блукаючий нерв + грец. tomз розріз), Коронаросклероз (лат. анат. arteria coronaria вінцева артерія + грец. sklзrфsis затвердіння, склероз), Ректоскопія (лат. rectum пряма кишка + грець. , Дослідити). Аналогічно утворені «гібриди» Апендицит, Гінгівіт, Дуоденіт, Кон'юнктивіт, Ретиніт, Тонзиліт та ін. сітківка, tonsilla - мигдалина, доданий грецький суфікс -itis, що застосовується для позначення запалення). Грецькі приставки Гіпер-, Гіпо-, Пері- та ін. Нерідко пов'язані з латинською основою: гіперфункція, гіпотензія, перивісцеральний, периваскулярний. Зустрічаються і греко-російські «гібриди»: Аллохрящ, лейковзвесь, Речеграма та ін.

Подібна «гібридизація» цілком закономірна в рамках медико-біологічної термінології, де грецькі та латинські коріння та словотворчі елементи протягом багатьох століть вростали в тканину національних мов і утворили в них міжнародний фонд. Тому «гібридне» слово «ацидофільний» (лат. acidus кислий + грец. philos люблячий, схильний) так само правомірно, як і одномовне слово «термофільний» (грецьк. thermos тепло, теплота + грец. philos).

Споконвічних західноєвропеїзмів, тобто. слів, що виникли з лексичного та словотворчого матеріалу західноєвропейських мов, у російській медичній лексиці порівняно небагато. Їхнє активне використання відзначається лише з кінця XIX ст. і особливо у XX ст. Вони представлені в основному в термінології, що відноситься до медичної техніки, оперативних прийомів, генетики, фізіології, гігієни і значно рідше зустрічаються в номенклатурі хвороб. Так, до англіцизм відносяться, наприклад, Атачмен, Блокада, Допінг, Інбридинг, Кліренс, Кроссінговер, Пейсмекер, Сайт, шунт (Шунт артеріовенозний) та «гібридні» терміни Аеротенк, демпінг-синдром, рант хвороба (Рант-хвороба) синдром. До запозичень із французької мови відносяться, наприклад, Абсанс, Акушерка, Бандаж, Буж, Грип, Дренаж, Зонд, Канюля, Коклюш, Кретінізм, Кюретка, Патронаж, Піпетка, Распатор, Тампон, Тік, Фрамбезія, Шанкр, «гібридний» термін Куль . Прикладами запозичень із німецької мови можуть бути бор (Бор стоматологічний), Бюгель, Кламмер, Корнцанг, Курорт, Рейтери, Шпатель, Шуб, «гібридні» слова Абортцанг, Рауш-наркоз та інших.

Інтернаціоналізмами стали деякі нозологічні терміни італійського походження: Інфлюєнца, Малярія, Пеллагра, Скарлатіна. З іспанської мови походить термін Сігватера, з шотландської - Круп.

Зустрічаються окремі слова, запозичені зі східних та африканських мов: японське слово Цуцугамуші, африканське племінне – Квашіоркор, сингальське – Бері-бері. Сексопатологи користуються деякими словами давньоіндійського походження, наприклад Вікхарита, Віргхата, Кумбітмака, Нарвасадата. З племінних мов американських індіанців запозичені назви деяких лікарських речовин: іпекакуана, кураре, хінін.

Традиційною особливістю медико-біологічної термінології продовжує залишатися застосування plazo technici - термінів, графічно та граматично оформлених латинською мовою. Ідентичність їхнього розуміння різними фахівцями у всіх країнах робить termini technici незамінним засобом інтернаціоналізації термінології.

Великі групи termini technici об'єднані в сучасні міжнародні номенклатури, мають офіційно затверджений міжнародний статус. До них відносяться номенклатури морфологічних та біологічних дисциплін: анатомічна, гістологічна та ембріологічна номенклатури, кодекси ботанічної та зоологічної номенклатури та кодекс номенклатури бактерій. У «Міжнародній фармакопеї» як основний, еталонний вказується латинське найменування лікарського засобу.

Інший статус мають termini technici, що відносяться до словника клінічної медицини, що позначають хвороби, патологічні стани, симптоми, синдроми та ін. У більшості випадків вони фактично виконують функцію міжнародних позначень, але їх застосування має факультативний характер. «Міжнародна класифікація хвороб, травм та причин смерті» не містить обов'язкових міжнародних латинських найменувань. У СРСР більшість таких термінів technici застосовуються лише спільно з їхніми російськими еквівалентами, наприклад Грижа (hernia), Кропивниця (urticaria), оперізуючий Герпес (herpes zoster), Холецистит (cholecystitis). У той же час деякі технічні терміни цього типу вживаються у вітчизняній медичній термінології як кращі терміни. До них належать, наприклад, Caries sicca, Carcinoma in situ, Partus conduplicato corpore, Situs viscerum inversus, Spina bifida, Status typhosus, Tabes dorsalis, соха vara (Coxa vara).

СУЧАСНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Р Е Ф Е Р А Т

з курсу англійської мови

на тему: «Латинські запозичення в англійській»

Виконав: студент I курсу

групи 1038

Філіппов А.В.

м. Ульяновськ

1998 р.

I . Вступ

Якщо розглядати словниковий склад англійської мови, всі слова, що входять до неї, слід вважати англійськими, за винятком таких слів, які своєю формою видають своє іноземне походження. Наприклад:

Padishah - падишах з перської:

Khaliff - каліф (халіф) з арабської та ін.

Але таких слів у англійській порівняно мало. Переважна маса слів сприймається в сучасною мовоюяк слова англійські, яке б не було їхнє дійсне походження. Насправді ж споконвіку англійськими є слова, відомі з давньоанглійського періоду. Вони становлять менше половини англійської лексики. Решта словникової мови – слова іншомовного походження, що прийшли з латинської, грецької, французької, скандинавських інших мов.

Слова іншомовного походження називаються запозиченнями .

Запозичення лексичних елементів з однієї мови до іншої – явище дуже давнє і відоме вже мовам стародавнього світу.

У процесі розвитку англійська мова стикався з багатьма мовами, у тому числі запозичив різноманітні слова. Вони неоднакові як за кількістю та питомою вагою у словниковому складі англійської мови.

II . Латинські запозичення.

Латинські елементи посідають у словнику англійської значне місце. Найдавніші з них є ранніми запозиченнями в англійській мові. Серед слів латинського походження в англійській мові виділяють три шари. Вони відрізняються характером семантики (значення, сенсу) слів та часом їх запозичення.

1. Перший шар.

Стародавні племена, предки англо-саксів, що населяли північну частину Центральної Європи вели торговельний обмін з Римською Імперією, воювали з нею, стикалися з римськими купцями і запозичили у римлян ряд слів, пов'язаних з поняттям торгівлі, або видом товарів та нових для цих племен предметів.

Наприклад:

Латинське слово Сучасне англійське слово

vinum - вино wine ['wain] - вино

pondo - міра ваги pound - фунт

uncia - унція ounce ['auns] - унція

moneta - шматочки металу mint - карбувати монети

для обміну

cista - ящик (містище chest [ʧest] - скриня

для зберігання)

discum - блюдо, диск dish ['diò] - блюдо

Як бачимо, це слова прості формою, звичайного змісту, входили в англійську мову усним шляхом, при безпосередньому живому спілкуванні. Сюди належать назви продуктів харчування, рослин.

Наприклад:

Латинське слово Сучасне англійське слово

pipere – перець pepper [‘pepə]

persicum - персик [[pi:ʧ]

pirum - груша (pirea) pear [‘pɛə]

prunum - злив plum ['plʌm]

butyrum - олія butter [‘bʌtə]

plante - рослина plant – рослина,

садити рослину

caseus - сир cheese [ʧi:z]

Для вимірювання великих відстаней римляни користувалися одиницею довжини, що дорівнює тисячі кроків (1.5 км). Цей захід був засвоєний давніми англійцями разом з його назвою.

Латинське слово Сучасне англійське слово

millia passuum mile ['mɑɪl] – миля

Римські купці та воїни переправлялися через річки та моря у плоскодонних судах. Цей тип судна був запозичений стародавніми англійцями і назва ця увійшла до мови:

Латинське слово Сучасне англійське слово

ponto – плоскодонне судно punt ['pʌnt] – човен плоскодонка

Ті місця, куди можна було причалити, отримали латинські назви:

Латинське слово Сучасне англійське слово

portus – гавань port ['pɔ:t] – пристань, порт, місто

До першого шару відносять і слова, запозичені англо-сакс пізніше, вже на Британських островах. Ці слова пов'язані, головним чином, з будівельною технікою стародавніх римлян, сліди якої англосакси знайшли в Британії.

Наприклад:

Латинське слово Сучасне англійське слово

strata via - брукована дорога street - вулиця

campus - табір camp ['kæmp] - табір

colonia - поселення colony ['kɔlənɪ] - колонія,

castra - фортеця chester ['ʧestə] - входить до

Colchester, Lincoln назви міст Manchester,

Chester, Winchester та ін.

vallum - вал, вид зміцнення wall - стіна

2. Другий шар.

Другий шар латинських запозичень пов'язаний із Християнством, яке було принесено римськими проповідниками, які обернули язичників англо-саксів у нову віру. Мовою церковної служби була латинська мова, тому в давньоримську мову проникло багато латинських слів релігійного змісту. Більшість цих слів не було споконвічно латинськими, а потрапили в латинську мову з грецької, оскільки християнство склалося у східній частині Римської імперії. Християнські книги були перекладені латинською.

Ось деякі слова, що стосуються цього періоду:

Латинське слово Сучасне англійське слово

episcopus – єпископ bishop [‘bɪʃəp]

presbyter - священик priest ['prɪ:st]

monachus - чернець monk

scrinium – священна гробниця, shrine [‘ʃrɑɪn]

candela - свічка candle [‘kændl]

monasterium - монастир mynster (minster) ['mɪnstə]

Westminster - Західний монастир

Eastmynster -Східний монастир

Прийняття християнства та діяльність проповідників вплинули на всю культуру англо-саксів. Був введений Латинська абетка. З'явилися монастирські школи, літературні твори латинською мовою тощо. Було запозичено багато слів, що свідчать про розширення кругозору англо-саксів.

Наприклад:

Латинське слово Сучасне англійське слово

schola - школа school ['sku:l]

magister - вчитель schoolmaster ['sku:lmʌstə]

rosa - троянда rose

palma - пальма palma ['pɑ:m]

phoenix - фенікс fenix

leo - лев lion ['lɑɪən]

pardus – леопард leopard [‘lepəd]

Група слів запозичена в галузі освіти, науки, літератури, навчання, мистецтва.

Наприклад:

Латинське слово Сучасне англійське слово

canon - правило canon ['kænən]

chronica - хроніка [k]chronical

versus - вірші verse ['və:s]

grammatika nota - оцінка grammar [‘græmə]

notarius - переписувач note ['nout]

notary ['noutərɪ] - нотаріус

papirus - папір paper ['peɪpə]

chorus - хор [k]chorus ['kɔrəs]

theatrum – театр theater [‘ɵɪətə]

3. Третій шар.

На зміну середнім вікам прийшла епоха Відродження, що характеризується швидким розвитком науки і техніки, небувалим розквітом літератури та мистецтва, винаходом друкарства, великими географічними відкриттями, успіхами матеріалістичної філософії у боротьбі проти церковних догматів та засилля церкви.

У цей період англійська мова запозичила багато слів із класичних мов. Від попередніх вони різко відрізнялися своїм характером: це слова, зазвичай, наукові. Проникали вони у мову письмовим шляхом, через літературу, вчені твори, що сприяло максимальному збереженню латинської форми слова.

Наприклад:

animal - в англійській мові [ 'ænɪməl] - тварина

formula - в англійській - формула

inertia - в англійській [ɪn'ə:ʃʝə] - інерція

maximum - в англійській мові - максимум

minimum - в англійській мові - мінімум

memorandum - в англійській мові [, memə'rændum] - меморандум

veto - в англійській мові [ ‘vɪ:tou] - вето

alibi - в англійській мові [ ‘ælɪbɑɪ] - алібі

autograph - в англійській ['ɔ:təgrəf] - автограф

atmosphere - в англійській мові [ 'ætmɔsfɪə] - атмосфера

excursion - в англійській мові [ɪks’kə:ʃn] - екскурсія

jurisprudence - в англійській мові [‘ʤuərɪs,pru:dəns] - юриспруденція

Латинські запозичення епохи Відродження поділяються на прямі, тобто взяті безпосередньо з латинської мови та на непрямі, що проникли через французьку мову. Встановлення безпосереднього джерела запозичення окремих слів немає принципового значення, позаяк у кінцевому рахунку, ці слова латинського походження:

Наприклад:

лат. factum - англ. fact (факт) – фр. fait – запозичено англійською у формі feat (подвиг)

лат. radius (радіус) - із фр. ray (промінь)

defect (брак) – defeat (ураження)

turris (вежа) – фр. tour – англ. tower ['tɑuə].

Багато латинських запозичень належать до, так званої, міжнародної лексики, тобто. повторюються у мовах багатьох народів, об'єднаних між собою спільними рисами культурного та розвитку.

Ще в XVII столітті наукові трактати здебільшого писалися латинською мовою. Англійські переклади цих трактатів рясніли латинізмами, щоб зберегти науковий стиль викладу (пов'язаний з латинською традицією).

Латинські запозичення середньоанглійського і ранненовоанглийского періоду є головним чином абстрактні іменники та наукові слова. Чимало їх ми нині не використовуються, але число збережених у словниковому складі англійської латинізмів XIII – XVIII ст. досі дуже велике.

Наприклад:

locution - оборот, ідіом мови

magnanimity [,mægnə’nɪmɪtɪ] - великодушність

medium ['mɪ:dɪəm] - середа, умова

memory ['memərɪ] - пам'ять, спогад

vortex ['vɔ:teks] - вир, вихор

to abhor [əb’hɔ:] - відчувати огиду

to absolve [əb’zɔlv] - прощати, відпускати (гріхи)

to add ['æd] - додавати, додавати

to collide - стикатися

to discriminate - розрізняти, розрізняти

accurate ['ækʝurɪt] - точний

efficient [ɪ'fɪʃənt] - ефективний, вправний

finite ['fɑɪnɑɪt] - має межу

igneous ['ɪgnɪəs] - вогненний, вогневий

latent ['leɪtənt] - прихований

Щодо цих слів можна майже з упевненістю сказати, що вони прийшли в англійську безпосередньо з латинської, минаючи французьку. Деяких із цих слів у французькій мові немає і не було, інші ж були запозичені французькою мовоюпізніше, ніж англійською.

Воробйова Марія

Вивчати російські запозичення-це означає звернутися до цікавих фактів. Скільки грецьких та латинських запозичень у російській мові? Приєднуйтесь до дослідження.

Завантажити:

Попередній перегляд:

Латинські та грецькі запозичення у російській мові

Воробйова Марія

МОБУ «Ліцей № 3», 6 «В» клас

Шкільний вчитель

Бабаскіна Ірина Євгенівна,

викладач російської мови та літератури

Оренбург 2012

1. Вступ 3

Мета та завдання дослідження.

2. Огляд літератури з питань, що стосуються навчально-дослідницької роботи 4

3. Класифікація та способи проникнення латинізмів та грецизмів у російську мову. 7

4. Об'єкти та методи дослідження 9

5. Результати досліджень 9

6. Висновок 15

7. Практична значущість дослідження. 16

8. Список літератури 17

Мета дослідження:

I. На лексичному рівні розглянути функціонування латинських та грецьких запозичень у сучасній російській мові.

ІІ. Підвищити свій культурний рівень, розширити світогляд знань.

Завдання:

1. Знайомство з літературою з проблем, що стосуються навчально-дослідницької роботи.

2. Виявити способи проникнення латинізмів та грецизмів у російську мову.

3. Збір лексичного матеріалу та складання робочої картотеки.

1. Введення

Протягом майже 20 століть латинська мова служила народам Європи засобом спілкування, за його допомогою знайомилися та сприймали римську та грецьку культуру. Він вплинув на мови європейських народів, як у галузі граматики, так і особливо в галузі лексики. Росія долучалася до спадщини римської цивілізації книжковим шляхом, ще XV столітті на Русі набули поширення переклади латинських творів.

Грецька мова зіграла величезну роль у становленні слов'янської писемності, старослов'янської мови. Крім того, культурні досягнення грецької цивілізації не тільки вплинули на російську культуру, а й практично повністю заклали основи західноєвропейського цивілізаційного типу. Мова служить засобом накопичення та зберігання культурно-значущої інформації.

Ми вважаємо, що ця тема є актуальною. У цій роботі ми проаналізували лише невелику частину лексики латинського та грецького походження. Це була копітка, але цікава робота, адже за кожним словом стоїть ціла історія.

2. Огляд літератури з питань, що стосуються навчально-дослідницької роботи.

У процесі свого історичного розвитку людські мови постійно вступали та продовжують вступати у певні контакти одна з одною. Мовним контактом називається взаємодія двох або більше мов, що надає якийсь вплив на структуру і словник одного або багатьох з них. Найпростішим випадком мовного контакту є запозичення слова з однієї мови до іншої. Як правило, запозичення слова пов'язане із запозиченням предмета або поняття, яке позначається цим словом.

За кожним словом у будь-якій мові стоїть ціла історія. Мова як найважливіший засіб нашої культурної та національної приналежності може розповісти нам багато цікавого. Він впливає на свідомість людей, що говорять на ньому, не менше, ніж люди впливають на нього.

Мова, як і люди, може бути пластичною або консервативною або навіть «мертвою» як стародавня грецька та латинська мови. «Мова має свого предка, який дав йому життя, при сприятливих умоввін може виявитися далеко від свого прабатька, породжуючи подібно до латинської мови, принесеної римлянами, цілу сім'ю благородних нащадків» (В. Стівенсон).

Російський народ з давніх-давен вступав у культурні, торгові, військові, політичні зв'язки з іншими державами, що не могло не призвести до мовних запозичень. У процесі вживання більшість їх зазнала впливу запозичення мови. Поступово запозичені слова, асимільовані (від латів. assimilare - засвоювати, уподібнювати) запозичуючим мовою, входили до слів загальновживаних і не сприймалися як іншомовні. У різні епохи в одвічну мову (загальнослов'янську, східнослов'янську, власне російську) проникали слова з інших мов.

Запозичення - процес, у якого у мові утворюється і закріплюється слово. Запозичення поповнює словниковий запасмови. Запозичені слова відбивають повноту контактів між народами. Так, у німецьких мовах є великий пласт найдавніших латинських запозичень, у слов'янських мовах найдавніші запозичення - з німецьких та іранських мов. Наприклад, німецьке слово Arzt «лікар» походить з латинського arhiator (Головний лікар) тощо.

У разі запозичення значення слова часто змінюється. Так, французьке слово chance означає «удача » або «Тобі пощастило», в той час як російське слово «шанс » означає лише «можливість удачі». Іноді значення змінюється до невпізнання. Наприклад, російське слово «ідіот» сталося з грецької «приватна особа», слово «сарай» походить від перського слова зі значенням «палац» (У російську мову воно увійшло через тюркські мови). Буває і так, що запозичене слово повертається у своєму новому значенні назад у ту мову, з якої воно прийшло. Така історія слова «бістро» , що прийшов у російську мову з французької, де він виник після війни 1812 року, коли частини російських військ опинилися біля Франції - мабуть, як передача репліки «Швидко!»

Основний потік запозичень іншомовних слів йде через розмовну мовупрофесіоналів.

Серед запозичень виділяється група про інтернаціоналізмів, тобто. слів греко-латинського походження, що набули поширення в багатьох мовах світу. Сюди відносяться, наприклад, грецькі слова:філософія, демократія, проблема, революція, принцип, прогрес, аналіз.Крім готових латинських і грецьких слів, у міжнародній науковій термінології широко використовуються окремі греко-латинські морфеми: коріння, приставки, суфікси (багато грецьких морфемів були запозичені латинською мовою ще в античну епоху). До будівельних елементів грецького походження відносяться, наприклад:біо-, гео-, гідро-, антропо-, піро-, хроно-, психо-, мікро-, демо-, тео-, палео-, нео-, макро-, полі, моно-, пара-, ало-, -логія, -графі-, супер-, інтер- , екстра-, ре-, ор-, -ізаціята ін. При побудові термінів міжнародні грецькі та латинські елементи можуть комбінуватися між собою (наприклад: телевізор, соціологія), а також з морфемами, запозиченими з нових європейських мов, наприклад спідометр (від англ. Speed ​​«Швидкість»).

Слова грецького походження в російській мові бувають двох типів - відповідно до епохи та способу їх запозичення. Найбільш численну групу складають ті грецькі слова, які прийшли в російську мову через латину та нові європейські мови – сюди належить вся міжнародна наукова термінологія, а також безліч загальнозначущих слів, таких яктема, сцена, алфавіт, варвар, кафедри, Афіни, фінік.Нарешті, російською є поодинокі слова, запозичені з давньогрецької у його класичному варіанті, - наприклад, філософський термін ойкумена (літер.«населення »), що сходить до того ж слова «хата", яке входить у слова економіка чи екологія.

Особливо важливу роль у російській мові відіграють запозичення з церковнослов'янської - близькоспорідненої мови, якою велося на Русі богослужіння і яка аж до середини 17 ст. виконував одночасно функцію російської мови. До них відносяться: анафема, ангел, архієпископ, демон, ікона, чернець,монастир, лампада, паламар та інші.

Для того щоб стати запозиченням, слово, що прийшло з чужої мови, має закріпитися в новій для себе мові, міцно увійти до його словникового складу - як увійшло в російську мову безліч іноземних слів, таких якхліб, кухоль, парасолька, вітрило, ринок, базар, вокзал, помідор, котлета, машина, огірок, церква, чай, цукор таін багато з яких виявилися настільки освоєні російською мовою, що тільки лінгвісти знають про їх іншомовне походження.

3. Класифікація та способи проникнення латинізмів та грецизмів у російську мову.

Латинізми та грецизми вперше стали проникати в російську мову ще кілька століть тому. Найбільша їх кількість прийшла в нашу мову у XVIII і XIX століттях. Це пов'язано із загальним культурним впливом на Росію країн Західної Європиі насамперед Франції, чия мова є найближчим нащадком латині. Латинізми приходили до нас прямо з латинської, але могли запозичуватися опосередковано - через інші мови. Тому латинізми та грецизми діляться напрямі та опосередковані. Мовами-посередниками найчастіше були французька, англійська, німецька, італійська та польська мови. Так багато європейських слів запозичені російською мовою за допомогою польської, наприклад,музика (слово грецького походження, що прийшло в російську мову через Європу та Польщу), словоринок (польського ryneh з тим же значенням, що виникло, у свою чергу, з німецького Ring-кільце, коло ) та ін. Є запозичення з дуже довгою та складною історією, наприклад, слово"лак" : в російську мову воно прийшло з німецької або голландської, в ці мови - з італійської, італійці ж його запозичили швидше за все у арабів, до яких воно потрапило через Іран з Індії.

Латинізми та грецизми класифікуються наштучні та природні. Штучні латинізми - це слова, що виникли як терміни технічних устроїв, мистецтвознавча чи суспільно-політична термінологія. Ці слова створені окремими людьми, переважно в наш час, і живою латиною вони не існували.

Кальки. У деяких випадках одне латинське і теж грецьке слово стало джерелом для двох запозичень у російській мові. Вони виникають шляхом буквального перекладу російською окремих значущих частин слова (приставок, коренів). Кальками є, наприклад, слово«правопис» (гр. Orthos еt grapho), прислівник (лат ad t verbum). Словотворчі кальки відомі від слів грецьких, латинських, німецьких, французьких.

Неологізм. Серед неологізмів останніх роківспостерігаємо лексику латинського походження, що прийшла в російську мову за допомогою англійської мови. Це латинізми у англізованому вигляді. Словоофіс (англ. Office, лат. Officum - служба, обов'язок),спонсор (англ. Sponsor лат. Spondare - урочисто обіцяти, меценат, приватна особа або яка - або організація, що фінансує будь-що, кого - або).

4. Об'єкти та методи дослідження.

Матеріалом для навчально-дослідницької роботи є етимологічний словник російської мови авторів Шанського Н. М., Іванова В. В., Шанської Т. В. Цей словник включає понад 3000 слів. У скрутних випадках використовували Новий словник іншомовних слів. Шляхом вибірки з цього словника було створено робочу картотеку автора, яка налічує 100 карток. У кожній картці вказано джерело (даний словник), дано заголовне слово (вокабула), вказано латинське та грецьке слово, походження, переклад на російську мову. Латинізми та грецизми представлені словами, що реально функціонують у російській мові, а також новітніми запозиченнями (комп'ютер, контрафакція тощо)

Розгляд запозичених слів можна проводити різними шляхами. Ми ж розглядатимемо з мов, у тому числі ці запозичення потрапили до російської у різні періоди розвитку та заносити до карток. Запозичення відбуваються на всіх мовних рівнях, але у роботі найзручніше працювати із запозиченнями лексики, т.к. при цьому можна було отримати досить повну картину міжмовної взаємодії, що ґрунтувалися на словникових даних.

У нашій картотеці представлена ​​лексика: суспільно-політична, економічна, юридична, культова, медична, лексика освіти та освіти, філологічна, загальновживані слова та терміни, що увійшли до активної лексики російської мови.

5. Результати власних досліджень

Будь-яке дослідження передбачає, передусім, класифікацію досліджуваних об'єктів. Вивчивши теорію про класифікацію та способи проникнення запозичень у російську мову, ми поставили собі завдання виявити підстави для класифікації нашого матеріалу.

Працюючи з картотекою, вдалося встановити, що можливі різні підстави для класифікації лексичних латинізмів і грецизмів. Ми вибрали такі:

1) Прямі запозичення

Прямі - це ті, які прийшли в російську мову безпосередньо з мови-джерела (латинської).

У нашій картотеці зі 100 слів – 40 прямі запозичення.

Симпозіум, стипендія, стимул, університет, дошка, президія, сесія, нонсенс, помідор, паспорт, декорація, карнавал, медик, аудиторія, максимум, індекс, інсульт, президент, плюралізм, лекція, конспект, семінар, ректор, професор, алібі, символ та д.р.

Stipendium лат. 1) платня солдатська. 2) стипендія грошова

Інсульт (insulto< лат) 1) скачу, впрыгиваю. 2) острое нарушение мозгового кровообращения.

Жовтень -October, octo - вісім у Стародавньому Римі, 8-й місяць року після реформи календаря Юлієм Цезарем 10-й місяць.

Сесія - session< лат происхождение от глагола “sedere” (сидеть), буквально - сидение.

Стимул - stimulus< лат 1) остроконечная палка, которой погоняли скот. 2)в русском языке - поощрение, стимул.

Симпозіум - symposium< лат. 1) пир, пирушка. 2) совещание

Стиль - Stulus< лат. палочка для письма у древних греков.

Лекція - lectio< лат. вид учебного занятия.

2) Непрямі запозичення

Зі 100 слів нашої картотеки 60 лексем є опосередкованими чи опосередкованими запозиченнями. Ми встановили, що мовами-посередниками, через які прийшли латинські слова в російську мову, є французька, німецька, польська, англійська, італійська. Вони пройшли складний шлях, переходячи з мови в мову, і в російську потрапили за допомогою не однієї мови, а двох, трьох.

Наприклад, адвокат (лат advocatus, ньому-Advokat)

Інтроверт (лат- intro всередину + vertere - анг. introvert-повертати)

Класифікація (лат-classis, нім- Klassifikation)

Грош (лат-grossus, польськ-gross)

Пляшка (лат-buticula, польське-butelka)

Ванна (лат.- wannus, нем.- Wanne)

Публіка (лат.-publicum, польськ.-public)

Жінка (лат. domina, польськ. dama)

Дошка (грец.-discos, лат.-discus, нім.-tisch)

Монета (лат.- moneta, через посередництво польської мови з латинської мови)

Пластир( emplastrum.запозичено з нього. мови, в якій pflaster сходить до лат. emplastrum, засвоєний у свою чергу з грецької мови)

Помідор (через посередництво французької з латинської), в якому pomidoro означає «золоті яблука»

Російське слово « Кришталь »(Застаріла форма «кришталь» запозичене безпосередньо з грецької, і за посередництвом лат. мови- crystallus, потім через нього. Kristall воно увійшло в російське слово у формі «кристал»).

Студент - запозичено на початку 18 століття із нього. мови, в якій Studens - учень (від studio - вчуся, займаюсь)

Іспит - Лат. походження, де amen - істина, ex - що виходить назовні - істина, що виходить назовні, тобто. перевірка. У церковній службі у православних часто звучить слово "амінь" - це означає "на правду".

Сесія - Лат. походження «sessio» від дієслова sedere-сидіти, буквально-сидіння.

Шпаргалка - утворено за допомогою суфікса, від шпаргал - папір, запозиченого з польської мови. Польське слово «szargal» - старий списаний папір сходить до латинського sparganum - пелюшки, засвоєної у свою чергу з грецької мови.

Stimulus - Лат (гостра палиця, якою підганяли худобу, а в російській мові - заохочення, стимул - відбулася втрата внутрішньої форми слова).

3) Штучні запозичення.

Штучні запозичення, як правило, складаються з 2-х різномовних елементів.

Біатлон (лат Bi+ грец athlon - змагання) - лижна гонка зі стріляниною з гвинтівок (стоячи та лежачи) на кількох рубежах.

Соціологія (Лат. soci - суспільство + грецьк. logos - поняття, вчення) - наука про суспільство.

Флюорографія (лат. flour - течія + грецьк. grapho -пишу) - метод рентгенологічного дослідження органів людського тіла шляхом перекладу зображення з екрану, що просвічує, на фотоплівку.

Футурологія (Лат. Futurum - майбутнє + грец. Logos) - наука, область наукових знань, що ставлять за мету провидіння майбутнього.

Акваланг (Лат. Аquva-вода, англ. lung-легке) - апарат для підводного плавання на великій глибині.

Супермаркет (лат. super - понад, англ. - market - ринок) - великий (зазвичай продовольчий магазин)

Дезодорант (франц. des +лат odor - запах) - засіб видалення неприємного запаху.

4) Кальки та півкальки

Гуманність (Лат. Humanus + російськ. суф. ость)

Толерантність (Лат. tolerantio-терпіння)

Креативність (Лат. Creo -творю, створюю)

Ерудованість(eruditus – вченість)

У нашій картотеці всього 4 слова, які складені за допомогою російського суфікса і латинського кореня.

5) Неологізми

У російській новітнього часу виникають латинізми в англізованому вигляді. Ця лексика пов'язана з останніми досягненнями науки та техніки.

У нашій картотеці – 6 неологізмів.

Комп'ютер англ. computer< лат.compulor - счетчик

Курсор англ. cursor< указатель <лат cursorius - быстро бегающий или cursor - бегун - вспомогательный, подвижный знак, отмечающий рабочую точку экрана компьютера.

Акваланг - (ат aqua-вода + англ lung-легка) - апарат для підводного плавання

Інтернет (inter-лат і англ-net) - світове павутиння.

Офіс (англ. officium – служба, обов'язок) – канцелярія

Спонсор (англ. sponsor і лат spondare - меценат) - приватна особа або організація, фірма, яка фінансує будь-кого.

У нашій картотеці представленігрецизми.

1) Прямі запозичення

Прямі запозичення із грецької мови. Це слова, що стосуються різних сфер діяльності, загальновживані слова, церковна лексика.

Наприклад:

Ліжко - запозичення із грецької мови. Відзначається із 17 століття грецьке Krabbation.

Алфавіт - Alphaboetos – у грецькій мові складне слово, складене з назв 2-х перших літер альфа та бета («альфабет»).

2) Непрямі запозичення

Велика кількість грецьких слів прийшла до нас через французьку та німецьку мови. Це можна пояснити тим, що з культурою Франції та Німеччини історично пов'язана російська культура. Багато французькі грецизми (пластика, крем, скандал) виникли в епоху освіти, коли російське мистецтво та напрямок наукової думки формувалися під впливом французької філософії. Отже, у нашій картотеці непрямих грецьких запозичень – 10.

Запозичення з грецької мови приходили в Європу, Росію, Україну зазвичай через латинську мову, в латинізованому вигляді.Канцероген (лат cancer - рак, гречка genesis - походження)

Мавзолей (Лат. - Mausoleum + гр. - Mausoleon) - гробниця карійського царя Мавзола.

Симпозіум (лат. - symposium, гр. - symposion) - бенкет

6. Висновок

Латинська для нас - це, перш за все, мова науки, культури, релігії, медицини. В результаті проведеного дослідження лексичних латинізмів та грецизмів були зроблені такі висновки:

1. Багато слів є термінами різних галузей науки, тому серед них виділяється лексика медична, юридична, лексика освіти та освіти, загальновживана. Всі латинізми та грецизми функціонують у сучасній російській мові.

2. Класифікуючи лексичні латинізми та грецизми за способом запозичення, ми визначили, що більшість вивчених слів є опосередкованими запозиченнями (60%). Мовами посередниками є: у 20% випадків - французька мова, однаково по 15% - німецька та польська мови, у 10% - англійська мова. Окрему групу склали 13% грецизмів, запозичених у російську через латинську. Прямі запозичення з латинської склали 40% вивчених лексичних одиниць.

3. Основна маса латинізмів і грецизмів була запозичена з французької та німецької мов, це можна пояснити тим, що саме з культурою Франції та Німеччини пов'язана російська культура.

4. У результаті запозичень російська мова поповнена міжнародними термінами. p align="justify"> Міжнародними називаються слова, що зустрічаються в багатьох мовах (артерія, аорта, демократія, проблема, революція, принцип, прогрес, аналіз).

5. Національна самобутність російської мови анітрохи не постраждала від проникнення в неї слів іншомовних, оскільки запозичення цілком закономірний шлях збагачення будь-якої мови. Російська мова зберегла свою повну самобутність і лише збагатилася за рахунок запозичених латинізмів та грецизмів.

Латинь «мертва», але її «смерть» була прекрасною - вона помирала тисячу років і наситила собою більшість європейських мов, ставши основою для одних і обдарувавши сотнями та тисячами слів інші мови, зокрема російську. У цьому легко переконатися, прочитавши наступний текст, слова латинського і грецького походження виділені курсивом:

1. Директор школи вручає в класі атестатизрілості абітурієнтам, які потім здаютьіспити в інститути. Ректор університету, декани історичного, економічного, юридичного та філологічного факультетівчитають студентам та аспірантам у аудиторіях курси лекційта проводять спеціальні семінари.

7. Практична значимість.

Практична значимість нашого дослідження полягає у можливості використання отриманого матеріалу для проведення позакласних заходів (конкурси, олімпіади та тижні з англійської та російської мови, випуск стінгазет, буклетів, листівок, пам'яток) з метою підвищення культурного рівня школярів. Також результатами дослідження можуть скористатися викладачі

Список літератури

1 Барлас Л.Г. Російська мова. Введення у науку про мову. Лексикологія. Етимологія. Фразеологія. Лексикографія: Підручник за ред. Г.Г. Інфантової. - М: Флінта: Наука, 2003

2 Великий словник іншомовних слів. - М: ЮНВЕРС, 2003

3 Лінгвістичний енциклопедичний словник. - М., 1990
4.Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. Тлумачний словник російської мови: 72500 слів та 7500 фразеологічних виразів / Російська Академія наук. Інститут російської; Російський фонд культури; - М: АЗЪ, 1993
5. Шанський Н.М., Іванов В.В., Шанська Т.В. Короткий етимологічний словник російської. Посібник для вчителів. - М: «Освіта», 1975

6. Я.М. Боровський, А.Б. Болдарєв. Латинська мова.1961 рік.

7. Г.П.Савін. Основи латинської мови та медичної термінології. Москва 2006.

8. Д.Е.Розенталь. Довідник з російської. 2000 рік.

В.Д. Нарожна, Л. Садикова

греко-латинські запозичення в

російською мовою

У статті розглядаються греко-латинські запозичення у російській мові. Слова грецького та латинського походження актуальні для сучасного дискурсу, оскільки вони є номінаціями політичних, економічних, юридичних та інших реалій, які викликають підвищений інтерес у носіїв мови.

Ключові слова: мова, слова, запозичення, лексика, термінологія

words borrowed from greek and latin

in the russian language

The article studies words від Greek and Latin в Російській мові. Greek і Latin borrowed words є типові сучасні дискусії, як їх назва політичного, економічного, juridical і інших phenomena, які завдають природні співрозмовники" інтерес.

Key words: language, words, borrowed words, vocabulary, terminology

усский народ з давніх часів вступав у культурні, торгові, військові, політичні зв'язки з іншими державами, що не могло не призвести до мовних запозичень. У процесі вживання більшість їх зазнала впливу запозичення мови. Поступово запозичені слова, асимільовані (від латів. assimilare - «засвоювати, уподібнювати») запозичуючим мовою, входили до слів загальновживаних і не сприймалися як іншомовні. У різні епохи в давню мову проникали слова з інших мов. В даний час такі слова, як цукор, буряк, лазня та інші вважаються російськими, хоча вони були запозичені з грецької мови. Цілком обрусіли і такі слова, як школа (з латинської мови через польську), олівець (з тюркських мов), костюм (з французької мови) та багато інших. - цілком закономірний шлях збагачення будь-якої мови. Роль латинських запозичень у формуванні та розвитку культурно-історичного пласта слів загальновизнана й у російському, й у зарубіжному мовознавстві. Латинізми є основою термінологічного фонду багатьох мов. Слова латинського походження актуальні і для сучасного дискурсу, оскільки вони є номінаціями політичних, економічних, юридичних та інших реалій, які викликають підвищений інтерес у носіїв мови.

У запозиченні російською мовою іншомовних слів у різні епохи відбилася історія народу. Нові слова вливалися в російську з інших мов у результаті економічних, політичних і культурних зв'язків слов'ян коїться з іншими народами, у результаті впровадження у життя реалій, нових Росії, але які мають назви за іншими мовами.

Найзначнішим впливом на мову Стародавньої Русі був вплив грецької мови.

ка. Київська Русь вела жваву торгівлю з Візантією, і проникнення грецьких елементів у російську лексику почалося ще до прийняття християнства на Русі (VI ст.) та посилилося під впливом християнської культури у зв'язку з хрещенням киян (IX ст.) та поширенням богослужбових книг, перекладених з грецької мови на старослов'янську. Іншомовні слова, потрапляючи в російську мову, поступово асимілюються ним: пристосовуються до його звукової системи, підкоряються правилам російського словотвору та словозміни, тією чи іншою мірою втрачаючи риси свого неросійського походження.

Запозичення з грецької мови почали проникати у споконвічну лексику ще період загальнослов'янського єдності. До таких запозичень відносять, наприклад, слова палата, блюдо, хрест, хліб (печений), ліжко, котел та інших. Значними були запозичення період із IX по XI в. і пізніше (так звані східнослов'янські).

Серед запозичень із грецької мови найбільш вагомою є багато розвинена термінологічна система. Термін - «(від латів. terminus - "кордон, межа") слово чи словосполучення, що є назвою спеціального поняття будь-якої сфери виробництва, науки чи мистецтва» [Русский язык...1979: 349]. Термін має такі особливості, як системність, наявність дефініції, тенденція до моносемічності, відсутність експресії, стилістична нейтральність. Терміни - слова особливої ​​функції, тому слова терміни функціонально диференціюються. Номінативна функція загальновживаних слів відрізняється від номінативної функції терміна передусім тим, що значення терміна суворо поняттєве, тобто. інформує про поняття, бере участь у формуванні поняття. Термін, на відміну загальноуживаних слів, обмежений прояві синтагматичних властивостей. Словообра-

Зовні засоби використовуються в освіті терміна вибірково, а засоби, здатні надавати словам емоційно-експресивне забарвлення, не характерні для термінологічної системи. Номінативна функція термінології використовує властивості загальновживаних слів загальнонародної мови.

до лексики термінологічної відносяться слова або словосполучення, що використовуються для логічно точного визначення спеціальних понять або предметів якоїсь галузі науки, техніки, сільського господарства, мистецтва тощо. На відміну від загальновживаних слів, які можуть бути багатозначними, терміни в межах певної науки, як правило, однозначні. Їм притаманна чітко обмежена, мотивована спеціалізація значення. Грецькі запозичення, що стали словами-термінами, охоплюють майже всі галузі науки і мистецтва. До них можна віднести такі поняття:

Назви наук: анатомія, біологія, ботаніка, граматика, геометрія, географія, діалектологія, зоологія, історія, логіка, математика, механіка, ономастика, оптика, педагогіка, фізика, філологія, філософія та ін.

Біології (автогенез, алейрони, алелопатія, амітоз, анабіоз, анаболія, анафаза, бактерії, глікоген, гомологія, діаліз, діа-пауза, діапедез, лізосоми, карпологія, метамерія, мікроскоп та ін.);

астрономії (сатрограф, астролатрія, анагалактичний, телескоп);

Геології та мінералогії (алеврити, александрит, алмаз, аметист, анаморфізм, ангідрид, барит, гематит, гіацинт, глауконіт, ді-оптаз, смарагд, кальцит, кіновар, малахіт, мезоліт, пірит, родохрозит, сапфір, сфакол, хризотил, та ін);

Географії (аклін, арктогей, горизонт, фітоклімат та ін);

Фізики (акустика, аналізатори, анафорез, діапозитив, діапроектор, діаскоп, магніт, призма, та ін);

Математики та геометрії (гіпотенуза, катет, паралелограм, паралелепіпед, піраміда, призма, ромб, трапеція, хорда);

Хімії (аміак, амфотерний, аналіз, атом, барій, глікокол, гліколі, гліколіз, глюкоза, ізомери, каталіз, карболіт, синтез, фтор та ін.);

Економіки (анатоцизм та ін.);

Медицини (аорта, акрокефалія, алейкемія, алергія, анамнез, артерія, гігієна, глаукома, глікемія, гомеопат, діагноз, діартроз, діафрагма, менінгіт, пневмонія, симптом, сколіоз, фармакологія, фарма);

Психології (автофілія, меланхолік, флегматик та ін.);

Архітектури (акротерії, архітектоніка, архітектор, архітектура, графіка та ін.);

Музики (агогіка, баритон, діапазон, мелодія, меломан, симфонія, хор, хореографія та ін.);

Лінгвістики (алфавіт, афоризм, діакритичний знак, діалект, діалог, каліграфія, каталог, лексема, лексика, лексикологія, морфологія, орфографія, орфоепія, філологія, фонетика, фразеологія, синтаксис та ін.);

Літературознавство (акмеїзм, анапест, гіпербола, діалог, драма, комедія, лірика, метафора, монолог, ода, поезія, пролог, строфа, трагедія, хорей, хрестоматія, епіграма, епіграф, епос та ін.).

Ринкова термінологія (акцепт, аналогія, базис, дивіденд, ідентифікація, індекс, іпотека, олігополія, олігархія, олігопсонія, охлократія, паніка, парадокс, параметр, політика, система, тактика, стратегія, харизма, омологація, цикл).

Розвиток науки і техніки, виникнення нових її галузей завжди супроводжується появою нових термінів. Створюється міжнародний фонд наукової термінології, яка була освоєна багатьма європейськими мовами, у тому числі російською. Наукові терміни нерідко створюються з грецького коріння, позначаючи поняття, які ще не були відомі в епо-

Ху античності: космонавт (гр. kosmos - «Всесвіт» + гр. nautes - (море) - «плавець»).

Термінологія - одна з найбільш рухливих, швидкозростаючих і швидкозмінних частин загальнонародної лексики (пор. тільки одні найменування нових наук і галузей виробництва: автоматика, алергологія, аерономія, біокібернетика, біоніка, гідропоніка, голографія, кардіохірургія, косплазма і т.д.).

Широке поширення науково-технічної термінології, її проникнення у різні сфери життя призводить до того, що у мові, поруч із процесом термінологізації загальновживаних слів, спостерігається і зворотний процес - освоєння літературною мовою термінів, тобто. їхня детермінологізація. Наприклад, часте вживання філософських, мистецтвознавчих, літературознавчих, фізичних, хімічних, медичних, виробничих та багатьох інших термінів зробило їх словами загальновживаними, наприклад: анатомія, аналіз, діагноз, діалектика та ін. Часто, опиняючись у контексті із загальновживаними словами, терміни метафоризуються і втрачають своє спеціальне призначення, наприклад: анатомія кохання, географія подвигу, склероз совісті.

Запозичення з латинської мови почали проникати в російську мову в Петровський час і відіграли значну роль у збагаченні лексики, особливо в галузі науково-технічної, суспільної та політичної термінології. Найбільше латинських слів прийшло в російську мову в період з XVI по XVIII ст., особливо через польську та українську мови, наприклад: школа, аудиторія, декан, канцелярія, канікули, директор, диктант, іспит та ін. Багато слів латинського походження складають групу міжнародного фонду термінів, наприклад: диктатура, декларація, конституція, корпорація, лабораторія, меридіан, максимум, мінімум, пролетаріат, процес, публіка, революція, республіка, ерудиція та ін.

имуществованиям з латинської можна віднести такі:

Авіація (avis - птах), авіатор, авіа-і т.д.;

Акварель (aqua – вода), акваріум, акваторія, акваланг тощо;

Античний (antiquus - древні), антикваріат і т.д.;

Арена (arena – площа, пісок);

Аудитор (audio – слухати), аудиторія, аудієнція тощо;

Вакансія (vaco – бути вільним);

Вентилятор (ventus – вітер), вентиляція тощо;

Вербальні (verbum - слово, дієслово);

Візит (visito – відвідувати), віза тощо;

Вітамін (vita – життя), віталізм, вітальний тощо;

Вокальний (vocalis - дзвінки, голосні);

Гербарій (herba – трава);

Студент (studeo - старанно займатися), студія, студіювати і т.д.;

Таблиця (tabula – дошка, таблиця), табель, табло тощо;

Циркуль (circus – коло, цирк), циркуляція, цирк тощо;

Юрист (jus – право, суд), юриспруденція, юстиція тощо. [Словник іноземних слів, 1986].

Серед грецьких запозичень велику групу складають слова-позначення мінералів. У кожного мінералу є своя біографія. Налічується більше сотні мінералів, назви яким дали грецькою мовою за їх дивовижні кольори та унікальні властивості. У цю групу входять визначення: алмаз, аметист, барит, берилій, гематит, діоптаз, смарагд, кальцит, малахіт, пірит, родохрозит, сфалерит, хри-зоколла та ін [Словник іноземних слів, 1986]. Розглянемо етимологію деяких найцікавіших, на наш погляд, назви мінералів.

Алмаз - мінерал, назва якого походить від грецького адамас - "неодолімиІ, незламніІ" [ШанскиІ 1971:

25], найзносостійший, дорогий, рідкісний камінь; зазвичай безбарвний або забарвлений у бліді відтінки жовтого, бурого, сірого, зеленого, рожевого, дуже рідко чорного кольору.

З назвою гіацинта пов'язана ціла легенда. Слово утворене від грецького гіа-кінтоса. Вважається, що свою назву цей мінерал отримав від квітки гіацинту, з яким у греків була пов'язана легенда про прекрасного юнака - сина Спартанського царя Ебала, улюбленця променистого бога Аполлона. Якось Аполлон кинув до самих хмар важкий диск. гіацинт помчав до того місця, де цей диск повинен був впасти, бажаючи довести свого божественного друга, що не поступиться йому мистецтвом метання. Але бог західного вітру Зефір загорівся ревнощами до краси юнака і спрямував диск прямо йому в голову, смертельно поранивши того. Вражений горем Аполлон на згадку про гіацинті з його крові виростив запашну квітку [Мілюкова, Маралієва 2007: 220].

Смарагд - талісман матерів та мореплавців. Вагітні жінки носили смарагдові амулети, які після пологів дитини одразу ж підвішували в її колисці. він дарує радість і веселість, душевну гармонію та надію, перемогу в битві, такт і великодушність, талант і витонченість, красномовство без тіні фальші та почуття власної гідності, проникливість. він дарує навіть здатність передбачення.

Малахіт - рідкісний дорогоцінний камінь, його вживали для дрібних предметів та вишуканих прикрас, а назва його походить від грецького малаху - "мальва". До кінця XVIII ст. зі збільшенням видобутку малахіт використовують для більших інтер'єрних предметів: ваз, скриньок, стільниць. їх прикрашають тонкими пластинами малахіту.

За старих часів бірюзу нерідко заміняли не менш яскраво забарвленим мінералом блакитного кольору - хризоколлою. Його назва утворена від грецьких слів chrysos - "золото" і ^¡¡а - "клей" [Словник іноземних слів, 1986: 550].

Таким чином, слово хризоколла може бути перекладено як "золотистий клей" (стверджують, що цей мінерал за старих часів використовувався для паяння золота). Свою іншу старовинну назву - елацький камінь - хризоколла отримала по копіях легендарного царя Соломона, розташованим поблизу затоки Елат у Червоному морі та однойменного міста, де її за старих часів добували в неабияких кількостях [Мілюкова, Маралієва 2007: 221].

Цікава область запозичених слів – імена грецького та латинського походження. Союз Київського князя Володимира з Візантією у Х ст. і прийняття Християнства на Русі отримали у спадок імена грецьких і латинських святих і спричинили наречення людей новими християнськими (календарними) іменами. Усі імена російських людей, «як язичницькі, і християнські, були штучними і відбивали найменування повсякденного мови» [Суперанська 1962: 47]. Наприклад, ім'я Євстолія у перекладі з грецької означає "добре одягнена", Катерина - "чистота", "благопристойність", Олександр - "захисник людей", Олексій - "захисник", Ірина

- "мир", Євген - "шляхетний", Ксенія - "сторінка, іноземка", Микола

- "перемагає народ", Галина - "тиша, спокій", та багато інших. До грецьких власних належать також такі чоловічі і жіночі імена, як Василь, Георгій, Зіновій, Іларіон, Платон, Стефан; Аглая, Аграфена, Анастасія, Євдокія, Олена, Зінаїда, Таїсія та ін.

З латинської мови до російської мови прийшли імена:

Серпня – священна: почесний титул дружини, матері, сестри та дочки римського імператора);

Аврора - ім'я богині ранкової зорі;

Агнеса – чиста, непорочна;

Агрипіна - похідне від римського ро-

дового імені Агріппа;

Акуліна - орлина, орлиноподібна; Вірінея - зеленіє, переносн. свіжа, бадьора;

Дементій – римське родове ім'я від domo – приборкувати;

Пров – чесний;

Роман - римський, римлянин та багато хто

інші [Суперанська 1962: 56].

Таким чином, грецизми та латинізми є невід'ємною частиною російської мовної картини світу, вони тісно пов'язані з багатьма іншими її елементами та виступають у ролі елементарних одиниць когнітивних процесів, формуючи світосприйняття носія мови.

Література

МілюковаН.Н., МаралієваМ.Б. Роль мінералів у грецькій та сучасній культурі// Роль грецької цивілізації у розвитку світової культури: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 185-річчю незалежності Греції. – Бішкек-Афіни, 2007.

Російська мова. Енциклопедія/За ред. Ф.П. Філіна. - М., 1979. Словник іншомовних слів / За ред. А.Г.Спіркіна. - 13-те вид., - М., 1986. Суперанська А.В. Запозичення слів та практична транскрипція. – М., 1962. Шанський Н.М. та ін. Короткий етимологічний словник російської. – М., 1971.

Латинська мова відіграла чималу роль у збагаченні російської лексики (у тому числі й термінології), пов'язаної переважно зі сферою науково-технічного та суспільно-політичного життя. До латинського джерела сходять слова: автор, адміністратор, аудиторія, студент, іспит, екстерн, міністр, юстиція, операція, цензура, диктатура, республіка, депутат, делегат, ректор, екскурсія, експедиція, революція, конституція тощо. прийшли в нашу мову, як і в інші європейські мови, не тільки за безпосереднього контакту латинської мови з будь-якою іншою (що, звичайно ж, не виключалося, особливо через різні навчальні заклади), а й за допомогою інших мов. Латинська мова в багатьох європейських державах була мовою літератури, науки, офіційних паперів та релігії (католицизму). Наукові твори до XVIII в. часто писалися саме латинською мовою; медицина досі використовує латину. Все це сприяло створенню міжнародного фонду наукової термінології, яка була освоєна багатьма європейськими мовами, у тому числі російською.

Укладачі хрестоматії середньовічної латинської літератури пишуть: «Латинська мова не була мертвою мовою, і латинська література не була мертвою літературою. Латиною не тільки писали, а й говорили: це була розмовна мова, яка об'єднувала нечисленних освічених людей того часу: коли хлопчик-шваб і хлопчик-сакс зустрічалися в монастирській школі, а юнак-іспанець і юнак-поляк - у Паризькому університеті, то, щоб зрозуміти один одного, вони повинні були говорити латиною. І писалися латинською не тільки трактати та житія, а й викривальні проповіді, і змістовні історичні твори, та натхненні вірші».

Найбільше латинських слів прийшло в російську мову в період з XVI по XVIII ст., особливо через польську та українську мови, наприклад: школа, аудиторія, декан, канцелярія, канікули, директор, диктант, іспит та ін. (У цьому важливу роль спеціальних навчальних закладів.) Усі нинішні назви місяців з латинської мови запозичені за допомогою грецької.

Крім запозичення іншомовної лексики, російська мова активно запозичила деякі іншомовні словотворчі елементи для створення власне російських слів. Серед таких запозичень окремої згадки є група міжнародного фонду термінів, наприклад: диктатура, конституція, корпорація, лабораторія, меридіан, максимум, мінімум, пролетаріат, процес, публіка, революція, республіка, ерудиція та ін.

Наведемо приклади використання латинської мови як єдиної мови науки, що дозволяє уникнути плутанини та домогтися розуміння людьми різних національностей.

· В астрономії найвідомішим сузір'ям північної півкулі є Велика Медведиця (лат. Ursa Major) - цей астеризм відомий з давнини у багатьох народів під різними назвами: Плуг, Лось, Віз, Сім Мудреців Катафалк і Плакальщиці.

· У системі хімічних елементів застосовно одноманітне називання всіх елементів. Наприклад, золото має умовний знак Au та наукову назву (лат.) Aurum. Праслов'янське *zolto (російськ. золото, укр. золото, ст.-слав. злато, польськ. złoto), литовське geltonas "жовтий", латиське zelts "золото, золотий"; готське gulþ, німецьке Gold, англійське Gold.

· «Золота трава – всім травам голова» – ця народна приказка про одну з найотруйніших лікарських рослин Росії. Народні назви: чистоплот, чистець, чистоти, бородавник, прозорник, гладишник, глечкопар, жовтомлечник, жовтий молочай, луск, жовтило, собаче мило, ластівчина трава. Навряд чи ми впізнали добре відомий ЧИСТОТЕЛ. Щоб зрозуміти, про яку рослину йдеться, вчені використовують латинські найменування (Chelidónium május).

Якщо греки взяли він «обов'язок» дати назви поетичним і театральним термінам, то римляни всерйоз зайнялися прозою. Знавці латині скажуть нам, що це коротке слово російською можна перекласти словосполученням «цілеспрямована мова». Римляни взагалі любили точні та короткі визначення. Недарма саме з латинської мови прийшло до нас слово лапідарний, тобто «висічений на камені» (короткий, стислий). Слово текст означає зв'язок, з'єднання, а ілюстрація - пояснення (до тексту). Легенда – це «те, що має бути прочитане», меморандум – «що слід пам'ятати», а опус – «працю», «твір». Слово фабула в перекладі з латинської означає «оповідання», «сказання», але в російську мову воно прийшло з німецької зі значенням «сюжет». Манускрипт – це документ, «написаний рукою», ну а редактор – це людина, яка має все «наводити лад». Мадригал – також латинське слово, походить воно від кореня «мати» і означає пісню рідною, «материнською» мовою.

Римляни розробили унікальне на той час зведення законів (римське право) і збагатили світову культуру багатьма юридичними термінами. Наприклад, юстиція («справедливість», «законність»), алібі («в іншому місці»), вердикт («істина вимовлена»), адвокат (від латинського «закликаю»), нотаріус – («писатель»), протокол (« перший лист»), віза («переглянуте») тощо. Слова версія («поворот») та інтрига («заплутувати») також латинського походження. Римляни ж вигадали слово ляпсус – «падіння», «помилка», «невірний крок».

Латинськими за походженням є такі медичні терміни: госпіталь («гостиний»), імунітет («звільнення від чогось»), інвалід («безсилий», «слабкий»), інвазія («напад»), м'яз («мишеня») , обструкція («закупорка»), облітерація («знищення»), пульс («поштовх»).

В даний час латинь є мовою науки і служить джерелом для утворення нових слів і термінів, що ніколи не існували. Наприклад, алергія - "інша дія" (термін придуманий австрійським педіатром К. Пірке).

У наш час наукові терміни нерідко створюються з грецького та латинського коріння, позначаючи поняття, невідомі в епоху античності: космонавт [гр. kosmos - Всесвіт + гр. nautes - (море)-плаватель]; футурологія (лат. futurum – майбутнє + гр. logos – слово, вчення); акваланг (лат. aqua – вода + англ. lung – легке). Це виняткової продуктивністю латинських і грецьких коренів, які входять у різні наукові терміни, і навіть їх міжнародним характером, що полегшує розуміння таких основ у різних мовах.